Ефективність фізичної реабілітації пацієнтів із наслідками травм дистальних відділів верхніх кінцівок

Анотація

Мета роботи: дослідити ефективність розробленої методики лікувальної фізкультури, що додатково включала дозовану мобілізацію в іммобілізаційному періоді та колове навантаження у функціональному періоді; встановити найбільш значущі чинники, що зумовили позитивний результат відновного лікування у пацієнтів із наслідками травм дистальних відділів верхніх кінцівок (ДВВК).

Матеріали та методи. Дослідження охопило 156 осіб, середнім віком (37,4 ± 1,3) років, із травмами дистальних відділів верхніх кінцівок (ДВВК), які проходили курс реабілітації. Проведено оцінку суб’єктивних показників стану психоемоційної сфери цих пацієнтів за допомогою психологічних і соціологічних опитувальників, зокрема за допомогою анкети, розробленої нами для вимірювання та аналізу впливу компонентів на результат відновного лікування. Статистичну обробку отриманих даних здійснено загальноприйнятими методами.

Результати. Наприкінці лікування за показниками «активність» і «настрій» було встановлено статистично значущу різницю між основною А та контрольною В підгрупами спостереження, при цьому більш позитивні результати відмічалися саме в основній підгрупі А (р менше 0,05). Так, в основній підгрупі А показник «самопочуття» збільшився у 2,03 разу проти 1,9 — у контрольній підгрупі Б. Показник «активність» в основній підгрупі А збільшився у 5,5 разу проти 4,8 — у контрольній підгрупі Б. В основній підгрупі А упродовж лікування була зафіксована краща динаміка за показником «настрій» (у 2,7 разу порівняно з контрольною підгрупі Б, де— у 2,6 разу), проте вона не досягла статистично значущої різниці (р більше 0,05).

Висновки. Застосування розробленої методики лікувальної фізкультури покращило медико-соціальні результати реабілітації. Найбільш значущими чинниками для пацієнтів із наслідками травм дистальних відділів верхніх кінцівок, які зумовили успіх відновного лікування були: «оперативне лікування», «функціонування кінцівки», «післяопераційна реабілітація», «виконання побутових функцій (прибирання, прання, приготування їжі)», «виконання навичок самообслуговування (одягнутися, умитися, зачесатися, відчинити двері, увімкнути світло)», «больовий синдром».